Політична кар'єра цього видатного британського державного діяча протікала на тлі двох найбільших подій XX століття - Перших і Другий світових воєн, які й визначили його долю, все його життя. Три чверті сторіччя тривала політична діяльність Черчілля, що познали й блискучі зльоти, і катастрофічні падіння. Але його зоряна година доводиться на труднейший період людської історії - Другу світову війну, коли, одержавши пост прем'єр-міністра, він призвав свої нації згуртуватися на боротьбу з гітлерівською Німеччиною й став ініціатором союзницької коаліції - Великобританія - СРСР - США, що завершилася великою Перемогою.
Субота 30 січня 1965 року. Ранок цього історичного дня видалося надзвичайно студеним. Хмуре сіре небо нависло над Лондоном. Неділею 24 січня вмер самий прославлений син Альбіону. Увінчаному почестями й славою героєві було дев'яносто років. Він прожив незвичайно яскраве життя: переборював нескінченні перешкоди, приборкував бури. Уинстон Черчілль, доживши до глибокої старості, став символом Великобританії. І не тільки як історичний діяч, що служив королевам Вікторії I і Єлизаветі II і протягом дев'яти років управлявший країною як прем'єр-міністр. Він став легендою, вписавши своє ім'я на сторінки історії. Англія, уражена в саме серце смертю свого героя, готовить титану гідні похорони, які стали прощанням з великою людиною й ностальгічним ушановуванням колишньої величі країни. Для жителів Альбіону смерть Уинстона Черчілля значила набагато більше, ніж кінець земного існування окремого людини. Уже кілька років при думці про славному минулий і страхаючому невідомість майбутньому рідної Англії їх охоплювала тривога, що особливо підсилилася після невдачі в Суеці. От уже кілька років британці міркували про самобутність своїх націй, її основах і критеріях її самовизначення. У свій час Черчілль був символом сильної, єдиної Великобританії, гордої своєю спадщиною, упевненої у своєму майбутньому, покликаної виконати велику місію. І от тепер англійців мучили сумніви в міцності возводившегося століттями будинку, їх лякали з'явилися в його фундаменті тріщини, які могли стати причиною страшної катастрофи.
Своїм впливом, розмахом всієї діяльності Уинстон Черчілль жваво нагадував збіглу епоху, епоху колоніальної держави, пишності імперії... Адже він виріс у той час, коли зірка королеви Вікторії ще сіяла на повну силу. Замолоду кавалерист Черчілль боровся на границях Індії, спрямовувався зі своїми уланами в атаку на берегах Нила. І от, втративши Уинстона, його співвітчизники раптом осиротіли. А тому багато хто сприйняли цю смерть як особисту втрату. У цей день, 30 січня 1965 року, жителі З'єднаного Королівства віддавали землі частина самих себе й своєї історії. Раптово стало очевидним, що стара Англія, стара добра імперія вмерла. Народився новий мир - мир шістдесятих.
От чому похованню героя надавалося таке історичне, символічне й емоційне значення. В 1940 році був укладений міцний союз, що ніщо не могло зруйнувати - настільки вірні були один одному сторони, його заключившие у хвилину смертельної небезпеки. Злилися воєдино воля прем'єр-міністра й воля цілого народу. прем'єр-міністр, Що Належав до аристократичної еліти, хоча й тужив за розділеному на ієрархічні щаблі суспільству, але при цьому вмів погоджуватися з вимогами демократії, хоча його не залишала думку про імперську велич. І от у чому парадокс і іронія історії: у значній мірі саме завдяки своїм застарілої поглядам він став генієм надзвичайних ситуацій, він відбивав удари долі, взявши на озброєння традиційні цінності свого народу й призвавши минуле на службу сьогоденню. У його мовах англійці нібито чули луну голосів Генріха V, Дрейка, Мальборо, Питта. Черчілль же, що віртуозно володів словом, зумів привести до гармонії відгомони минулого й голос сучасної епохи.
* * *
Похорони Черчілля зовсім не були імпровізованим дійством, що розвивалося по волі випадку. План поховання, що одержав кодове названиеHope not 1, розроблявся на протязі багатьох лет. Королева й служби Букингемского палацу вс. взяли у свої руки й віддавали розпорядження, согласуя свої дії з Даунинг стрит і радячись із родиною Уинстона Черчілля. Щоб оцінити виняткову честь, зроблену Черчіллю рішенням улаштувати йому похорони державного масштабу, нагадаємо, що за всю історію Англії лише четверо видатних людей, що не були членами королівського прізвища, були визнані гідними подібної честі: Питт II, Нельсон, Веллінгтон і Гладстон. Отже, в XX столітті лише Черчіллю, єдиному, Англія віддала настільки високі почесті.
Початок

[вибір сторінки...]